Рентгенівське випромінювання
Рентгенівське випромінювання застосовується для одержання зображень тієї чи іншої частини тіла з моменту, відкриття цих променів.. Особливі властивості і параметри рентгенівського випромінювання дають можливість використовувати його як в діагностиці так і в лікуванні.
Центральною ознакою, яка дає можливість використовувати рентгенівське випромінювання в медицині є закон послаблення рентгенівського випромінювання середовищем (тканиною) (формула (13)) Наприклад, ребра можна спостерігати на плівці у вигляді світлої структури, оскільки вони послаблюють рентгенівське випромінювання сильніше, ніж оточуючі їх м’які тканини, так, що в тих місцях фотоплівка одержує меншу експозицію. Відповідно, заповнені повітрям легені виглядають, як більш темні області.
Коефіцієнт лінійного послаблення в повітрі, кістковій і м’язовій тканині, а також в крові приймає, відповідно, наступні значення:
для типового енергетичного рентгенівського спектру.
Звичайні рентгенівські плівки дозволяють візуально легко розрізнити контраст порядку ~2%, так, що ребро, товщиною 1см, або трахея, заповнена повітрям, діаметром 1см, можуть бути візуалізовані. Але кров в кровоносних судинах і інші тонкі структури м’яких тканин – такі, як деталі анатомічної будови серця – не вдається розрізнити за допомогою рентгенівського випромінювання. Це пов’язано з тим, що для одержання чіткого і роздільного зображення однієї тканини на фоні іншої на рентгенівському знімку чи на екрані рентгенівського апарату необхідно, щоб їх оптичні густини відрізнялись не менше, ніж в два рази.
Дійсно, щоб зробити видимими кровоносні судини, в кров необхідно ввести рідину – контрастну речовину, яка містить сполуки йоду. Ці речовини на певний час збільшують лінійний коефіцієнт послаблення рідинного середовища до такої величини, що забезпечує необхідний контраст.
Центральною ознакою, яка дає можливість використовувати рентгенівське випромінювання в медицині є закон послаблення рентгенівського випромінювання середовищем (тканиною) (формула (13)) Наприклад, ребра можна спостерігати на плівці у вигляді світлої структури, оскільки вони послаблюють рентгенівське випромінювання сильніше, ніж оточуючі їх м’які тканини, так, що в тих місцях фотоплівка одержує меншу експозицію. Відповідно, заповнені повітрям легені виглядають, як більш темні області.
Коефіцієнт лінійного послаблення в повітрі, кістковій і м’язовій тканині, а також в крові приймає, відповідно, наступні значення:
для типового енергетичного рентгенівського спектру.
Звичайні рентгенівські плівки дозволяють візуально легко розрізнити контраст порядку ~2%, так, що ребро, товщиною 1см, або трахея, заповнена повітрям, діаметром 1см, можуть бути візуалізовані. Але кров в кровоносних судинах і інші тонкі структури м’яких тканин – такі, як деталі анатомічної будови серця – не вдається розрізнити за допомогою рентгенівського випромінювання. Це пов’язано з тим, що для одержання чіткого і роздільного зображення однієї тканини на фоні іншої на рентгенівському знімку чи на екрані рентгенівського апарату необхідно, щоб їх оптичні густини відрізнялись не менше, ніж в два рази.
Дійсно, щоб зробити видимими кровоносні судини, в кров необхідно ввести рідину – контрастну речовину, яка містить сполуки йоду. Ці речовини на певний час збільшують лінійний коефіцієнт послаблення рідинного середовища до такої величини, що забезпечує необхідний контраст.